Галина Пустовгар
Поволі і так невпинно повниться місто
Солодким і теплим димом - спалюють листя.
Обкурені яблука стиглі хочуть додолу,
Тільки й того, що мовчать. Я вертаю додому,
Руки в буханець гріючи. Сон на повіках,
Сонце малинове множиться в зустрічних вікнах.
Рукою сягну до кишені - немає нічого,
Лиш купа пом'ятих квитків, на дорогу...
(2001)
Немає коментарів:
Дописати коментар