"Тепер будемо жити в Інтернеті"

"...Ми жили в селах, пізніше в містах, а тепер ми будемо жити в Інтернеті...."
"....Ти не просто йдеш на тусівку, а береш із собою цифрову фотокамеру -  на ній (тусівці) зможуть побувати  і побачити її всі твої друзі..."

Це цитати з художнього фільму "Соціальна мережа". Мова йде про найпопулярнішу  - "Фейсбук".
500 міліонів користувачів на всіх континентах планети Земля. Вражаюча цифра. Марк Цукерберг - засновниник "Фейсбук",  - є наймолодшим міліардером. В цьому році сплатив один міліон податку.
"Студенти Гарварду не шукають роботу, вони створюють робочі місця" - ще одна цитата з фільму "Соціальна мережа".
 Як пише Вікіпедія, сам Марк Цукерберг не дивився фільм, навіть не був в захоплені від того, що зняли фільм ще за його життя. Для багатьох читачів фільм є досить цікавим. Це не бойовик і не екшин ,- а відірватися від фільму важко. Тримає в напрузі. Фраза " час молодих -  нашого покоління і ми його використаєм" - вражає.
Сьогодні сайт "Фейсбук" постійно оновлюється. На ньому все більше реклами ( за гроші). Але, основна фунуція збережена - ділитися своїми думками, фото  і відео зі всім світом в режимі онлайн.

Цвіте на пагорбі верес

Ой ти весно красна. Даруєш ти нам, людям, велику естетичну насолоду. Крокуючи щоденно на роботу   - маю можливість наблюдати за  квітником дикорослих рослин, що посміхаються на пагорбі біля бібліотеки. Першим там зацвів барвінок. Як ці голубенькі квіточки милували око, спрагле до краси-весни після холодної зими.  Потім інші були квіти. А тут, недавно, дивлюся на якусь рожево-фіалетову пляму. Підходжу - це зацвів верес. Нахилившись - п"янкий аромат вдарив мені в носа.
Цілюща це рослина. Чай взимку з вересу є моїм улюбленим.
Пригадалося, як минулого року їздила в заповідник "Медобори". Був саме  час, що буйно цвів там верес. "Картина маслом", подумала. Краса - очей не відірвати. А лікувальна  яка ця рослина.  Напар з неї чудово діє на компресах для стягування опухолі на тілі (наприклад: при переломах кісток чи вивихах).
 І шкода трохи, що все минає. Квіти відцвітають, один цвіт замінює інший. Вже квітне зовсім інша рослина. Так і наше життя минуче. І все потім вертається на круги свої.

!!!Ой, ПЕРЕПРОШУЮ всіх. Це чебрець.  Мене виправили в мережі Фейсбук. Тому прийміть мої вибачення. Колись мені сказали що це верес...і помилилися... і я чомусь довго думала... і не перевірила. Таке буває. Стару інфу не виправляю... чомусь.

Луїс Стівенсон

ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК (уривок)

Із вересового квіту

Пикти варили давно

Трунок, за мед солодший,

Міцніший, аніж вино.

Варили і випивали

Той чарівний напій

І в темрявих підземеллях

Долі раділи своїй.

Та ось володар шотландський —

Жахались його вороги! —

Пішов на пиктів оружно,

Щоб знищити їх до ноги.

Він гнав їх, неначе ланей,

По вересових горбах…

…

…Владарю, казав я правду:

Від сина чекав біди,

Не вірив у мужність хлопця,

Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура.

Смерть мені не страшна,

І вересового трунку

Зі мною помре таїна!

Переклад Євгена Крижевича

Турхан - ще одна українка-султана

Хатісе Турхан (Надія)
Султанша
1627-1682

Багато людей сьогодні переглядають турецький телевізійний фільм-серіал про султану Роксолану під назвою "Величне століття". Але не багато з нас знає, що Роксолана-Хурем не була єдиною султаною-українкою в Османській імперії. Мова йде про

Надію Турхан Хадіджа (*1627 — 5 липня 1683) — дружину османського султана Ібрагіма І Хана, матір і регентшу його спадкоємця Мехмеда IV, бабусю турецького султана Мустафи II.

 Як стверджує Вікіпедія, султана Хатісе Турхан (в рідній стороні звалася Надія) народилася на Східній Україні. Під час одного з набігів татар була схоплена у полон і продана у рабство. Коли Надії виповнилося 12 років, матір турецького султана Ібрагіма І подарувала йому дівчину як бранку у його гарем. 2 січня 1642 р. у віці 15 років Надія, яка вже отримала нове, турецьке ім'я Турхан, народила сина, майбутнього султана Мехмеда IV. Коли Мехмеду IV було 6,5 років, помер Ібрагім І.

Якщо хтось трохи знайомий з історією Османської імперії, то знає що султан Ібрагім був не зовсім повноцінною людиною, тобто його називали придурком. Спочатку, ще до проголошення султаном, його посадили в тюрму щоб не мішав старшому брату султанувати. А коли брата вбили яничари - то найшли і звеличили. Султан з нього був поганенький, але любив шукати радості в своєму гаремі. І саме Надія, тоді вже Турхан, була першою, що втішала його... і кохала. Невдовзі і Ібрагіма яничари вбили.  Ці події яскраво описує український письменник Роман Іваничук в своїй книзі "Мальви".

До керма правління Османською імперією поставлено сина Надії-Турхан Мехмеда IV. З правлінням Мехмеда Турхан мала зайняти позицію султанші Валіде («матір правлячого султана»). Однак вона не була титулована на Валіде через свою молодість та недосвідченість. Замість цього бабусю султана та попередню султаншу Валіде Козем відновили на цій високій позиції і призначили регентшею малого султана. Але Турхан виявилася надто честолюбною жінкою, щоб втратити таку високу позицію без боротьби. У протистоянні за титул султанші Валіде її підтримав чорний євнух у їхній родині. У тій боротьбі за владу Козем планувала змістити Мехмеда і замінити його іншим малим онуком. Турхан дізналася про плани Козем. З її санкції чи ні, але султаншу Козем вбили. Зі смертю своєї конкурентки Турхан стала султаншею Валіде. Як регентша, вона керувала великою Османською імперією до повноліття свого сина. Саме за її ініціативи великим візиром став Мехмед Кепрюлю, започаткувавши тим самим нову епоху.

Турецький фільм про султаншу Козем - свекруху нашої героїні, де однією з героїнь є і султанша Турхан див. тут

Амазонки в давній Україні

Недавно, на прослухані  лекції по історії України, історик говорив, що українські жінки мають 20% відношення до жінок-воїнів, яких називають амазонками. Тобто я, як і всі жінки України, можу бути їхнім нащадком. Знаючи роль сучасної української жінки в сім"ї - легко в це повірити. Адже головною в нас -  є завжди мати.
Омужені - так називало себе в добу Матері світу мужнє давньоукраїнське плем"я, ІІІ-І століття до н.е. Легендарні амазонки займали величезні території від приазовських та причорноморських степів низу Дніпра - до Балтійського моря.
Амазонки першими навчилися їздити верхи, тому їхня поява серед ворогів була несподіваною. То справді було неабияке видовище, коли дівоче військо в коротких спідницях, блискавично, з диким криком, від якого холонуло в серці вривалося у ворожий стан. Амазонки, сидячи на своїх баских конях, уміло, заводячи руку через плече, натягували тятиву і стріляли з луків, чого не вміли робити навіть греки.
За свідченями Гіпократа (460-377 до н.е), амазонки володіли секретами народної медицини, ще в дитинстві припалювали собі міддю праву грудь, гальмуючи її ріст, що створювало переходові всієї сили до правого плеча і правої руки. У лівій руці вони тримали легкий щит у  вигляді півмісяця, а шоломи прикрашали барвистим пір"ям.