Під Крутами лягла вже буйна молодь.

Клен Юрій.  З поеми "Попіл імперій"
Із Дарниці у Київ полонені
прийшли. їх стрінув шум дерев зелений.
Була їх горстка — двадцять два, але, мов та жорства, яку нам при дорозі не злічити, зросло число; легендами повите, із галицького виросло ядра. Та йде лиха пора, під Крутами лягла вже буйна молодь. Немов течуть по снігу чорні смоли, пливе, згуртована в людські стада, нестримана орда, іде, іде від Ніжина на Київ, вже розповзлась патьоками помиїв. Захоплено Поділ і "Арсенал", лютує людський шал. Та Січові Стрільці на оборону стають, шикуються в стрункі колони, то ж Коновалець їхній командир. Кипить, клекоче вир...

Голосом народу говорить Бог

ІВАН ФРАНКО
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.

І замість нести смерть згори на земне ложе,
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь беркут, полоще кров’ю рот,
Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —
Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.
А труп бездушний ми без жалю, без промови
Ногою копнемо й підемо дальш на лови.

22—24 травня 1883.

PS: плакат від читачки бібліотеки Софії Теслюк

Святвечір

Вже зітхав думаючи про Різдво
про те як було насправді
став молитися до святої революції у Віфлеємі
від якої лічимо час
аж знову почав метляти хвіст пухнастий традиції
напросилась ялинка
по елегантному вбрана
після святвечора курка спішила в бульйон
потім мовчання більше ніж жаль
і в подарунок до свята шалик теплий мов кицька
щоб не вбиратися легко
і не кашляти тяжко
здрімнув на двох кріслах
здавалось йому що слово зробилося тілом — і жило поза нами
навіть почув як за вікном
прийшов Ісус
простий немов костел з однією лиш мальвою
обідраний зі снігу й польських колядок
зарано запізно невчасно
натиснув дзвінок
 дзвінок був несправний.

Ян Твардовський 
(польська сучасна література)

Маланка, посівалки в Галичині

Сію пшеницею,сію зерном

Сію з душею і щирим добром.
Сію в мережі,сію для всіх
Щоб не минав Вас радісний сміх.
Щоб ваше здоров'я,як кремінь було,
Щоб щастя сімейне його берегло,
Щоб радість завжди була на порозі,
А лихо в далекій і вічній дорозі.
Хай поруч з Вами Ангел Ваш летить,
Убереже Вас від біди повсюди,
Нехай несе Вам радість кожна мить,
І благодать Господня з вами буде!!!
Зі Старим Новим роком і Св.Василієм Великим!

 .............................

Нас послав Святий Василь
Засівати в заметіль
Й особливий дав наказ,
Щоб засіяли і в вас!!!

Українські Різдвяні пісні-колядки (1947 р.) у виконанні Івана Козловського

Різдвяна казка

 

                                                                Хай Різдво у вишиванці

                                                           Розбудить Вас щасливо вранці!

                                                                І принесе у Вашу хату,

                                                           Радість й усмішок багато.

                                                           Розбудить приспані надії,

                                                      Достатком й щастям Вас зігріє,

                                                               Зігріє сонцем і любов’ю

                                                             Та подарує Вам здоров’я.