Під Крутами лягла вже буйна молодь.

Клен Юрій.  З поеми "Попіл імперій"
Із Дарниці у Київ полонені
прийшли. їх стрінув шум дерев зелений.
Була їх горстка — двадцять два, але, мов та жорства, яку нам при дорозі не злічити, зросло число; легендами повите, із галицького виросло ядра. Та йде лиха пора, під Крутами лягла вже буйна молодь. Немов течуть по снігу чорні смоли, пливе, згуртована в людські стада, нестримана орда, іде, іде від Ніжина на Київ, вже розповзлась патьоками помиїв. Захоплено Поділ і "Арсенал", лютує людський шал. Та Січові Стрільці на оборону стають, шикуються в стрункі колони, то ж Коновалець їхній командир. Кипить, клекоче вир...

Бора Богдан. "Крутянці"

Широкими дорогами
Пішли юнаки.
— Вертайтеся здоровими! — За ними батьки.
— Повернемось! Не згинемо!— Вертався одвіт, — Як ворога відкинемо, На шлях цей глядіть!
З надіями, з музиками Пішли юнаки. В сліди їхні сльозинками Спадали зірки.
Батьки скорбно молилися: — Дай, Боже, снаги! Шляхи їхні губилися, Вкривали сніги.
Вдивлялися, кривавились Зіниці дівчат: — Дай, Господи, щоб вславились! Вернулись назад!
Пожарами високими Вкривалася даль. Хрипіннями глибокими Кричала печаль.
Батьки сиві журилися. Чекали: прийдуть... Дими з огнів курилися, Лягали на путь.
А доленька-химерниця Сміялась з імли... Чи вернуться? Не вернуться. В майбутнє пішли.