Етюд про Березень

На крилах птахів прилетів синьоокий Березень. Обійняв берізку за тонкий стан і почав замріяно слухати музику Весни. Дзюркотливі струмочки співали юному Березню про радість і кохання.

Пустотливий вітерець ніжно розгойдував віти молодої берізки. Березень підійшов до верби. Синьоокий юнак ніжно погладив вербові котики. Ті аж замуркотіли від задоволення.
Прогулюючись мальовничим містечком, Березень зустрівся із весняним дощем. Юнак вмив своє обличчя і став ще красивішим. Потім оглянув свій зелений із білим костюм і залишився щасливим від свого вигляду. Він загадково посміхнувся - весело защебетали пташки.

Почало вечоріти. Сонце неквапом заходило за обрій. Березень ще раз оглянув себе і пішов на побачення з Весною.

(Діана Заставна. смт. Гусятин. Матеріал  із тернопільської обласної газети "Вільне життя")