" Самотність в мережі "

В Iнтернетi всi перебувають на вiдстанi витягнутої руки. Треба лише знати як цю руку простягнути.
Життя в мережі. Називається online.

Ти можеш звертатися до мене на ти, навіть, якщо тобі 13 років. Відчуття безпеки, могутності та власності. Тут втрачає свою сутність час, вік, національність, соціальний статус.

Відчуття, що твій віртуальний друг є зовсім поруч, і навіть знаходиться в сусідній кімнаті. Просто він не має часу до тебе підійти.

Не важливо звідки він, і де він  живе: в Тернополі, Варшаві, Гамбургу чи Сан-Дієго. Відстані не відчуваємо.
 Ми не  відчуваємо страху, бо в будь-який момент можемо висмикнути шнурок з розетки...
Тут дійсне право вибору. Хочу спілкуюся, хочу ні. Завжди можна написати е-mail віртуальному другу і попросити в нього розради.

Тут нiчого не вiдволiкає. Анi запах, анi вигляд, анi те, що груди занадто малi. В мережi картина створюється словами. Власними словами.
Вiртуальна реальнiсть є так само повна спокус як i реальна. Грiх чужолозтва можна вчинити в iнтернетi не виходячи з дому.

Польський письменник Януш Вишневський  і його роман  "Самотність в мережі". Сама назва спонукає прочитати книгу. При першому виборі книги виникає підозра,  що книга написана про мене. 
Сам автор, при написанні книги, був в стані розлучення зі своєю дружиною. Створення книги стало для нього виходом із депресивного стану. Це було набагато краще, ніж платити психотерапевту.
Але, роман про кохання. І в віртуалі, і в реалі. Герої книги зустрічаються. Що сталося після зустрічі? Що кожен з них обрав? Книга змушує думати. Письменник, як пишуть критики, зумів розкрити внутрішній світ жінки.

Чому герої в реалі не залишилися разом? А могла би бути інша кінцівка. Вони одружилися, народили п'ятеро дітей і померли в один  день. Звичайна мелодрама. Можливо, що кінцівка в книзі інша, і захоплює читача цим. Це і робить, мабуть, книгу бестселлером.

Самотнiсть — це найгiрший вид страждання.

P.S. В публікації використано  цитати з книги: Януш Вишневський "Самотність в мережі", 2010.