Мій татко

Дуже часто ми чуємо про те, що мама нас народила, виховала, завжди була поруч. А чому ж так мало згадують про наших татусів? Адже вони також відіграють велику роль у нашому житті. На жаль, їм не так вже і багато присвячено віршів та пісень.

Щодо мого татка, то можу сказати із впевненістю, що для мене він найкращий. Спостерігаючи як батько намагається зробити все, щоб я була щаслива та гідно прожила це життя, відчуваю безмежну вдячність за велику любов та самопожертвування. У моїх очах він сильний і розумний чоловік, який завжди знаходить вихід із ситуацій, підтримує і дає гарні поради. Тато допомагає мені у подоланні труднощів життя і ніколи не осуджує, як чинять це багато людей.

Маючи вже, хоч і невеликий, але все ж досвід та певні знання я тепер розумію, чому батько так хвилюється за мене, адже у світі так багато лиха. Постійно відчуваю велику його турботу. Люблю проводити час із татком, насолоджуюсь кожною хвилиною, оскільки почуваюсь поруч із ним у повній безпеці.

Згадуючи своє дитинство, у пам’яті випливають багато спогадів про спільні поїздки, навчання, працю. І лише тепер розумію, що це було дуже весело і повчально, хоч тоді часто хотілось швидше піти до друзів чи подивитися фільми.

Саме він прищепив мені любов до книг, подарувавши в дитинстві казки Ганса Християна Андерсена. А зараз вже не можу уявити своє життя без книг. Однією із спільних улюблених книг є роман Джека Лондона «Мартін Іден».

Мені приємно, коли тато цікавиться моїми захопленнями, вподобаннями та заохочує до чогось нового. А також, є ініціатором багатьох цікавих занять та поїздок. Він часто сприяє розвитку мого внутрішнього світу.

Батько допоміг ближче  познайомитися з Богом, а зараз допомагає удосконалюватися духовно.

Я дуже дякую Небесному Отцеві за мого земного тата і прошу Господа оберігати мою сім’ю, а також послати нам любов, повагу та взаєморозуміння.